Кожному своє! Лист від незнайомця!

Я завжди хотів назвати свою дочку Олеся але потім познайомився з однією, скажем мало мені приємною дівчиною, яку теж звали Олесею. І це бажання просто в один момент кудись зникло, як і зникає слід від літака в небі.

От як не дивно – люди живуть враженнями, чужими словами і якимись псевдо вчинками, а потім самі ж себе за них і возвеличують.

 В наших очах вже давно перестала, не те щоб палати, а просто жевріти ота іскра.. іскра щирості.

Квітка починає відмирати, коли засихає коріння – її серце. Так само і людина. Найдовше живуть – дикі квіти. Вони по своїй суті і є ті щирі люди, які не бояться показувати свої почуття – інколи це бувають колючки і шипи, а інколи пахучий, терпкий і солодкий аромат.

У кожного своє покликання – хтось говорить сам з собою, хтось – з мільйонами. Для когось все – це два його пензлика і улюблені масляні фарби, а хтось зовсім інший гарно будує будинки. Головне – це навчити розмовляти, дати пензлик в руки чи навчити будувати.

Головне – нічого не міняти місцями – не порушувати рівновагу. Що буде якщо змусити художника будувати будинок, будівельника – говорити з мільйонами, а говорячого – малювати?! Теж саме, що і вчити кота гавкати, а пса м’яцкати.

Є дві речі, які я б ніколи не хотів мати в своєму житті – це телевізор і брехня. Ці дві речі по-суті своїй дуже заємопов’язані між собою. Одне доповнює інше і навпаки.

Химерно сьогодні якось. На дворі хлюпотить дощ – з неба падають сльози і соплі. До того ж, останні так добре маскуються, що поки вони долітають до землі ти вже не розрізняєш хто з них хто, і, підставляючи обличчя дощу, отримуєш не довгоочікувану сльозу щастя – теплу і солену, а куди менш бажану і малоприємну сОплю. Так і вжитті –на тебе падають десятки і сотні людей, та пізнаєш ти смак кожного індивіда вже отримавши моцного ляпаса по писку. І навіть тоді не поспішаєш дати знати, що тобі м’яко кажучи, було неприємно. Ти сидиш з кавою в руках і цигаркою в зубах –з цим огидни поєднанням, жалієш себе. А ще інколи кава замінюється на вино, коньяк чи горілку і до переліку, можливо, додається істерика. Банальна життєва історія, якої ти міг уникнути, трохи раніше зрозумівши хто сльоза –чиста і справжня, а хто сопля –огидна і лукава. Зціпи зуби.
 

Ось такого листа отримала з підписом: Олег,33 роки, Харків